В Запорізькому регіоні понад 900 дітей-сиріт, та дітей , позбавлених батьківського піклування, які потребують влаштування в сім’ю і знаходяться в інтернатних закладах. Загалом, виховання в таких закладах дещо суперечить ідеї формування самостійної особистості, незалежно від волі та добрих намірів керівництва і персоналу закладу. Адже чи то дитина, чи то молода людина яка виховується в інтернатному закладі завжди перебуває у підпорядкуванні, залежності від дорослих, які несуть за неї юридичну відповідальність, не може діяти без їх дозволу. Тому зусилля педагогів закладу спрямовані переважно на виховання дисциплінованості, слухняності та розвиток пізнавальної сфери особистості. Це, безперечно важливо для будь-якої людини, але розвиненість лише цих якостей не забезпечить успішної соціалізації вчорашнього випускника. Саме тому зараз в Україні, йде активна пропаганда того, що на зміну інтернатним закладам для дітей, притулкам, центрам соціально-психологічної реабілітації дітей має розвиватися мережа сімейних форм виховання дітей (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу), послуги сімей патронатних вихователів, послуга наставництва.
Тому після виходу з інтернатних закладів з такою категорією молоді працюють суб’єкти соціальної роботи, зокрема, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які сприяють у соціальній інтеграції особам з числа дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Метою послуги соціальної інтеграції випускників інтернатних закладів є розвиток соціальної компетентності, сприяння найкращій реалізації їх особистісного потенціалу у період переходу до самостійного життя. Фахівець із соціальної роботи допомагає в розвитку її практичних життєвих навичок, заохочує до зростання відповідальності за власне життя, до професійного чи особистісного самовизначення, здобуття кваліфікації. Допомагає у формуванні власної мережі підтримки, пошуку і залученні зовнішніх ресурсів для вирішення складних питань, відновленні або налагодженні стосунків з біологічними родичами, у тому числі і з батьками.
Так, мабуть в пам’яті багатьох пологівців і досі є історія про дівчину-сироту Ганну Чорну, яка починалася ще в січні 2016 року, коли вона народила друге дитя і залишилася без даху над головою. Деякий час проживала з двома дітьми у педіатричному відділенні Пологівської ЦРЛ, аж поки її не було влаштовано доБердянського обласного соціального центру матері і дитини.
Термін перебування в даному закладі добіг кінця, але питання про надання Ганні безкоштовного соціального житла так и не вирішилось.
Беручи до уваги те, що фахівці із соціальної роботи Пологівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працювали з гр. Чорною Ганною Петрівною1989 р.н. з перших днів її перебування в лікарні, продовжували підтримувати зв’язок з нею під час її перебування в Бердянському центрі матері і дитини та переймалися її долею та долею її малолітніх дітей, коли термін перебування в Центрі добігав кінця – приклали зусиль для того, щоб допомогти молодій матері з двома дітьми не залишитися вдруге без даху над головою.
Не зважаючи на те, що Ганна повнолітня особа та у розумінні окремих Законів України, зважаючи на вікові обмеження, не підлягає категорії осіб на які розповсюджуються соціальні послуги, як особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Пологівський РЦСССДМ, враховуючи необхідність соціального захисту сім’ї з малолітніми дітьми, за кілька місяців до закінчення терміну перебування Ганни в Центрі розповсюдив на адреси всіх сільських рад листи-прохання про можливість надання житла гр. Чорній Г. П.. Та в результаті з’ясувалось, що в органах місцевого самоврядування відсутнє житло. Була проведена робота з представниками релігійних, благодійних та волонтерських громад, яка також не вирішила головну проблему. Не полишаючи надії, фахівці Пологівського РЦСССДМ здійснювали пошук житла яке здається в оренду мешканцями Пологівського району через усі інтернет-ресурси та ЗМІ. Окремо, підтримували тісний зв’язок з спеціалістами Бердянського МЦСССДМ та працівниками Бердянського обласного центру матері і дитини, бо наміри самої Ганни щодо остаточного місця подальшого проживання неодноразово змінювалися. Адже дівчина тривалий час проживала в певному соціумі, зав’язалися нові дружні стосунки, з’явилися нові знайомі та друзі, була надія на створення повноцінної родини з місцевим мешканцем, але обставини склалися так, що Ганна прийняла
Також враховуючи, що дівчина знову стоїть на порозі суттєвих змін у її житті, переживає за те як складеться її майбутня доля та доля її дітей, знаходиться у певному психологічному напруженні, яке заважає прийняти правильне рішення, Працівники Пологівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відвідали Ганну в Бердянському обласному центрі матері і дитини та поспілкувалися з нею, надали психологічну підтримку, надали інформаційно-просвітницьку літературу, разом з психологом закладу підбадьорили дівчину та склали примірний план дій на найближче майбутнє, надали рекомендації стосовно переїзду.
На щастя, знайшлася людина, яка не перебуваючи в особистому знайомстві з Ганною не відмовила фахівцям із соціальної роботи Пологівського РЦСССДМ та погодилася прийняти до себе на проживання родину з двома дітьми.
Весь колектив Пологівського РЦСССДМ від щирого серця дякує Яні за її доброту та готовність допомогти! Дуже приємно, що люди Пологівщини мають велике серце, здатне співчувати та допомагати тим хто в біді!
Нещодавно, Ганну з двома дітками безкоштовно привезли в Пологи додому до Яни. Фахівці із соціальної роботи Пологівського РЦСССДМ одразу навідали її родину у новому домі, принесли солодкий гостинець дітлахам. Обговорювали плани на майбутнє, мотивували до самореалізації, змін у житті. Також Ганні було запропоновано соціальний супровід, який передбачає тісну співпрацю з Пологівським ПРЦСССДМ, фахівці якого допомагатимуть Ганні та її маленьким дітям якнайшвидше пристосуватися до життя поза стінами Бердянського Центру, брати відповідальність на себе за власне життя, планувати сімейний бюджет, вести домашнє господарство, реалізовуватися в професійному плані тощо. Загалом, почувати себе та виховувати своїх дітей повноцінними членами суспільства, здатними до самореалізації та успішними.
За інформацією ПРЦСССДМ