Незважаючи на широку профілактично-роз’яснювальну кампанію та регулярні попередження з боку поліції, громадяни через свою неуважність та безпечність продовжують ставати жертвами шахраїв усіх мастей.
Більш поширеними стають безконтактні шахрайства – це так звані інтернет-афери і виманювання грошей за допомогою телефону. Зараз шахрайство через Інтернет стало чи не найпопулярнішим у злочинних колах, способом легкого і швидкого заробітку. З ряду об’єктивних причин такі злочини досить важко розплутати. Ще більш важко встановити особу афериста, яка обманула довірливу людину або зняла з її банківського рахунку гроші. Торгуючи неіснуючим товаром, зловмисники вимагають від потенційних покупців стовідсоткову передоплату, і, отримавши її, «розчиняються» у віртуальному просторі всесвітньої мережі. Схема виглядає так: людина, що знайшла потрібний товар на якомусь із сайтів, домовляється про угоду купівлі-продажу, перераховує аванс (дуже часто – стовідсоткову вартість), але замовлення не отримує. Зловмисник же, ледь перевівши у готівку отримані гроші, змінює сім-карту в своєму мобільному і таким чином розриває будь-який зв’язок. Як правило, у таких випадках шахрай виставляє на продаж товар, якого насправді у нього немає. Аби якомога більше майбутніх жертв потрапило у його пастку, він вдається до певних хитрощів на кшталт суттєво зменшеної ціни товару, обіцяє доставити покупку чи не до дверей квартири замовника тощо.
Не менш розповсюджена схема – телефонні шахрайства. Цілком логічно, що відбуваються ці злочини за допомогою мобільного телефону, і мають кілька підвидів. Один із них – «Вам дзвонять із поліції». Шахраї в таких випадках вибирають ранній або нічний час. Зазвичай, перше, що чує в трубці людина, це «плачучий» чоловічий голос: «Мама, (бабуся, тітка …) я потрапив в поліцію … Я збив людину … Допоможи …». Варіативність нібито вчиненого з необережності злочину велика, але завжди підкреслюється випадковість скоєного. Потім трубку бере нібито працівник поліції, що представляється, як правило, слідчим із відділу поліції в іншій області. У розмові «псевдослідчий» зупиняється на двох основних аспектах – щоб уникнути в’язниці, затриманий повинен заплатити велику суму грошей – чи то для лікування так званого потерпілого (якого, звичайно, насправді немає), чи то для хабара. У ході бесіди шахрай настільки майстерно психологічно «тисне» на майбутню жертву, що людина погоджується віддати чи не всі свої готівкові кошти, а іноді – ще й візьме в борг у сусідів. Головне для злочинця – утримувати жертву на зв’язку якомога довше, в ідеалі – поки вона не віддасть надісланому кур’єру гроші, або перерахує їх на карту. Потім «благодійник» так само віртуозно «розчиняється», змінивши сім-карту в телефоні.
За даними Пологівського відділу поліції