Кожен із нас у певні періоди життя був або може бути маломобільним. Згадайте, як ви поверталися з відрядження або відпочинку з великою валізою та мали труднощі пересування по місту. Як батьки з маленькою дитиною намагалися спустити дитячий візок сходами в багатоквартирному будинку, у якому відсутні ліфт та пандус. Як людині на протезах було важко подолати звичайний бордюр українського міста. Як особам невеликого зросту та дітям, або тим, хто пересувається в кріслі колісному, було складно спілкуватися з фахівцями за високою реєстраційною стійкою.
Маломобільні групи населення (МГН) — це люди, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, отриманні послуг, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі.
Хто належить до МГН?
- люди з якимись тимчасовими фізичними порушеннями (зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо);
- люди старшого віку;
- вагітні жінки;
- діти до 7 років із батьками або особами, що їх супроводжують;
- люди зі значно більшою або меншою за середню масою тіла, значно вищі або нижчі за середній зріст тощо.
Функціональні обмеження можуть бути пов’язані з фізичними особливостями людини (інвалідність, літній вік, нестандартні розміри тіла), або її тимчасовими станами (травма, стрес, вагітність).
Чому це важливо та як діяти?
Забезпечення доступності для МГН робить наше суспільство зручнішим, справедливішим та безпечнішим для всіх, сприяє рівноправності, покращує загальний рівень життя.
Ключова умова для цього — безбар’єрне середовище, створення якого передбачає усунення фізичних, інформаційних, соціальних та інших бар’єрів.
Для повноцінної реалізації принципів безбар’єрності важлива підтримка громадянського суспільства, адже тільки воно розуміє, які питання нагальніші для громади.
Що може робити кожен із нас? Розповідати друзям про потребу безбарʼєрності, писати про її важливість у соцмережах, підтримувати ініціативи та проєкти, спрямовані на створення інклюзивного середовища для всіх.
Проєктувальникам та архітекторам публічного простору може стати в пригоді «Альбом безбар’єрних рішень». Цей посібник містить рекомендації щодо облаштування безбар’єрного простору та на прикладах ілюструє, як зробити міське середовище дружнім до МГН. У ньому також враховані безпекові потреби людей з огляду на реалії воєнного часу.