Вступ
Пам’ятка розрахована для використання у роботі працівниками райдержадміністрації та з метою ознайомлення працівників з основними положеннями антикорупційного законодавства (обмеженнями, заборонами), а також правилами етичної поведінки для новопризначених працівників – суб’єктів, на які поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
Відповідно до статті 38 Закону працівники райдержадміністрації під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
1.Запобігання корупційним та пов’язаним
з корупцією правопорушенням
Розділом IV Закону встановлені обмеження та заборони, які мають на меті створення системи запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням. До таких обмежень належать:
1) обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону), що полягає у забороні використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне майно або кошти в приватних інтересах;
2) обмеження щодо одержання подарунків (стаття 23 Закону), що полягає у забороні безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких осіб від юридичних або фізичних осіб у зв’язку із здійсненням діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або від підлеглих осіб. Крім того, це обмеження містить критерії, за якими подарунки отримувати дозволено, зокрема: вартість подарунка, умови його отримання та суб’єкти;
3) заборона одержання неправомірної вигоди (стаття 24 Закону), яка містить правила поведінки при надходженні пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка;
4) обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону), що полягає у забороні займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю; або входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;
5) обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави (стаття 26 Закону);
6) обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону), що полягає у забороні мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
- Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів
Відповідно до статті 28 Закону щодо конфлікту інтересів як потенційного, так і реального, працівники райдержадміністрації зобов’язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника - Національне агентство з питань запобігання корупції;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів визначені у розділі V Закону.
- Правила етичної поведінки
Професійно - етичні вимоги щодо правил поведінки державних службовців встановлені Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, із змінами (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28.04.2021 № 72-21).
Загальні вимоги до поведінки державних службовців та посадових осіб райдержадміністрації, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових повноважень встановлені розділом VI Закону. Зокрема це:
1) додержання вимог закону та етичних норм поведінки (стаття 38 Закону);
2) пріоритет інтересів (стаття 39 Закону);
3) політична нейтральність (стаття 40 Закону);
4) неупередженість (стаття 41 Закону);
5) компетентність і ефективність (стаття 42 Закону);
6) нерозголошення інформації (стаття 43 Закону);
7) утримання від виконання незаконних рішень чи доручень (стаття 44 Закону).
- Фінансовий контроль
- Державні службовці та службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, та займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків (надалі суб’єкти декларування) зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Суб’єкти декларування, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Суб’єкти декларування, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави зобов’язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави за минулий рік.
- Інформування про суттєві зміни у майновому стані здійснюється суб’єктами декларування, які є службовими особами, займають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до Закону, а також суб’єктами декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків. Інші суб’єкти декларування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подають.
Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані потрібно подавати протягом 10 днів з моменту отримання доходу, купівлі майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня року, в якому виник обов’язок щодо подання повідомлення.
Суб’єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом заповнення відповідної електронної форми повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, після автентифікації у персональному електронному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
- У разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний повідомити про це Національне агентство у двадцятиденний строк з дня, коли суб’єкт декларування чи член його сім’ї відкрив зазначений валютний рахунок, або з дня, коли суб’єкту декларування стало відомо або повинно було стати відомо про відкриття зазначеного валютного рахунка членом сім’ї.
Інформування Національного агентства про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента здійснюється особисто суб’єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми повідомлення про відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента (далі - повідомлення) після автентифікації у персональному електронному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр).
Якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї відкрив в один день декілька валютних рахунків в одній установі банку-нерезидента, суб’єкт декларування подає одне повідомлення із зазначенням номерів відповідних валютних рахунків і місцезнаходження установи банку-нерезидента. Якщо валютні рахунки відкриті в один день як суб’єктом декларування, так і членом його сім’ї, або якщо валютні рахунки відкриті в різних установах банку-нерезидента, подаються окремі повідомлення стосовно кожної особи чи кожної установи банку-нерезидента.
Якщо валютний рахунок в установі банку-нерезидента відкритий членом сім’ї суб’єкта декларування, суб’єкт декларування зазначає в повідомленні надану йому членом сім’ї інформацію про такий валютний рахунок та установу банку нерезидента, а в разі відмови члена сім’ї надати всю чи частину інформації - усю відому суб’єкту декларування інформацію про такий валютний рахунок і установу банку-нерезидента. Розділ 2 повідомлення «Інформація про члена сім’ї суб’єкта декларування, який відкрив валютний рахунок» заповнюється у разі відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента членом сім’ї суб’єкта декларування.
Повідомлення подається незалежно від того, перебуває суб’єкт декларування в Україні чи за її межами.
- Відповідальність за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення
За порушення визначених Законом вимог, заборон та обмежень винні особи притягаються до відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 651 розділу XI Закону за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень державні службовці та особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Статтею 1 Закону передбачено, що:
корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
правопорушення, пов’язане з корупцією - правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Розділом XI Закону також встановлені правила щодо усунення наслідків корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, зокрема:
1) збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку (стаття 66 Закону);
2) нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку, а правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону може бути визнаний недійсним (стаття 67 Закону);
3) збитки, моральна або майнова шкоди, завдані фізичній або юридичній особі, права якої порушено внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, відшкодовуються, а порушені права – відновлюються в установленому законом порядку (стаття 68 Закону).
4) активи, набуті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому порядку ( стаття 69 Закону).
Кримінальні корупційні правопорушення (корупційні злочини) передбачені Кримінальним кодексом України. Перелік корупційних злочинів наведено у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України (далі ККУ).
Зазначені корупційні злочини можна поділити на два види:
- Безпосередньо корупційні злочини;
- Злочини, які стають корупційними за умови вчинення їх шляхом зловживання службовим становищем.
До безпосередньо корупційних злочинів відносяться:
‑ нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (стаття 210 ККУ);
‑ підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стаття 354 ККУ);
‑ зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 ККУ);
‑ прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 ККУ);
‑ підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 3683 ККУ);
‑ підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 3684 ККУ);
‑ незаконне збагачення (cтаття 3685 ККУ);
‑ пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (cтаття 369 ККУ);
‑ зловживання впливом (стаття 3692 ККУ);
Кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією вважаються:
‑ декларування недостовірної інформації (стаття 3662 ККУ);
‑ неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ( 3663 ККУ).
До злочинів, які стають корупційними за умови вчинення їх шляхом зловживання службовим становищем відносяться злочини передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 Кримінального кодексу України.
Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУАП) встановлена адміністративна відповідальність за наступні правопорушення, пов'язані з корупцією:
‑ порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 1724 КУАП);
‑ порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (стаття 1725 КУАП);
‑ порушення вимог фінансового контролю (стаття 1726 КУАП);
‑ порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 1727 КУАП);
‑ незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень або інших визначених законом повноважень (стаття 1728 КУАП);
‑ невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 1729 КУАП).
Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак до якої судом не застосовано покарання або на яку не накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. (ч. 2 ст. 65-1 Закону).
Загальні підстави та порядок притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності встановлені главою 2 «Засади дисциплінарної відповідальності» розділу VIII Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст.64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу».
Підстави та порядок притягнення інших працівників райдержадміністрації до дисциплінарної відповідальності здійснюється відповідно до Кодексу законів про працю України.
Пам’ятку вручено та з нею ознайомлено:
|
(Дата) |
(підпис) |
ПІБ |