10 грудня - День прав людини
10 грудня 1948 року у Парижі Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято та проголошено резолюцією 217 (А) Загальну, або Всесвітню декларацію прав людини. Пізніше цей день було проголошено Днем прав людини.
Указом Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008, за ініціативою Координаційної ради молодих юристів України, започатковано проведення Всеукраїнського тижня права у нашій державі.
Права людини — це невідчужувані свободи і права, які особа отримує в силу свого народження, основне поняття природного і, взагалі, будь-якого права в цілому.
Концепція прав людини включає у себе два поняття цієї ідеї. Права людини є невід'ємними і невідчужуваними правами, які випливають із самої людської природи, належать людині тому, що вона людина. Другу групу прав становлять юридичні, які встановлюються нормативно-правовими актами державного та міжнародного права.
Права людини охоплюють громадянські права і політичні свободи, економічні, соціальні і культурні права, а також права спільнот, тобто дітей, жінок, національних меншин тощо. Статтею 3 Конституції України визнано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Основним у характеристиці прав людини є те, що вони повинні бути під захистом закону. Право характеризує міру можливої та бажаної поведінки людини, визначеної моральними та правовими нормами. Свобода – це можливість вибору реалізації своїх прав в тій чи іншій галузі суспільного життя. Держава повинна забезпечувати гідне існування людини на соціальному, політичному, економічному рівні та фундаментальні свободи, які забезпечують створення умов, необхідних для задоволення тих чи інших прав, зокрема у таких галузях, як зайнятість, освіта, культура, охорона здоров’я.
Права та свободи є соціальними можливостями особи, які зумовлюються економічними і культурними умовами життєдіяльності суспільства та законодавчо закріплюються державою. У правах та свободах відображається міра свободи, що об'єктивно визначається станом розвитку суспільства. Державою повинні встановлюватися умови реального використання соціальних благ у різноманітних сферах особистого, політичного, економічного, соціального та культурного життя. Держава повинна визначати можливості захисту та поновлення прав і свобод, що порушені будь-ким із суб'єктів суспільних відносин.
У розділі другому Конституції України закріплюються такі групи основних прав:
громадянські права – можливості людей, що характеризують їх фізичне і біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб;
політичні – можливості людини і громадянина брати участь у громадському і державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їх службових осіб і об'єднань громадян, критикувати недоліки в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян;
економічні права – це такі можливості людини і громадя¬нина, які характеризують їх участь у виробництві, розподілі, обміні та використанні матеріальних благ;
соціальні права – можливість людини і громадянина щодо забезпечення належних соціальних умов життя;
культурні права – можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства.
Закріплення прав, свобод та обов'язків людей і громадян на конституційному рівні є найголовнішим у нормативному регулюванні правового статусу особи будь-якої держави. Соціально-розвиненою є та держава, яка діє для людини, забезпечуючи її природне існування на гідному рівні.