Здавалося б найскладніша ситуація виникла в родині дванадцятирічної дівчинки, оскільки вона не лишень через невиконання належним чином батьківських обов’язків матір’ю потрапила до Пологівського обласного центру соціально-псхологічної реабілітації дітей, а ще й через вік була розлучена з єдиним братиком, якому, навіть, ще й двох рочків не виповнилося.
Домівка Вероніки (так звати сестричку) залишилася у Бердянському районі. До сумних спогадів про життя-буття її родини додалася гіркота від розлуки з братиком, про якого дівчинка весь час згадує.
Мабуть, тому й мріє Вероніка побачитися з рідною людиною, з якою її розділяє сотня кілометрів. Мабуть, саме через це, навіть іншого бажання не було до Святого Миколая.
«Я дуже часто згадую свого молодшого братика. – пише дитина у своєму листі. – Мені здається, коли він виросте, то буде веселою і доброю людиною. А поки він ще маленький, я зможу навчити робити його добрі вчинки, але зараз він дуже далеко від мене, і я за ним дуже сумую. Моя мрія – побачити свого брата…».
Мрію дівчинки здійснили. Дорослі не тільки організували їй зустріч з молодшим братиком, а й пообіцяли, що ці зустрічі будуть регулярними.
Колектив закладу, де перебуває дівчинка, не покидав надію здійснити мрію дитини, тим більше, що в Пологівському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей запроваджена програма «Хай мрії збуваються!», за допомогою розповіді про результати якої маємо й ми надію, що багато співчуваючих людей не лишень візьмуть участь у здійсненні мрій дітей, а й долучаться до більш масштабної акції – знайти родину для таких дітей, бодай і тимчасову, щоб більше діти не розлучалися.
За інформацією служби у справах дітей