Однорічний Данилко, трирічна Аріша, п’ятирічний Сашко та семирічна Танюша, які залишилися без сім᾿ї у минулому 2019 році та яких через їх вік було влаштовано до різних закладів для дітей, про що була вже розміщена стаття, майже три місяці чекали на свою довгоочікувану родину.
До служби у справах дітей звернулися громадяни, які бажали стати прийомними батьками для малечі, фотокартки та відомості яких облетіли місцеві засоби масової інформації, де вони їх і побачили.
Подружжя декілька років жило з думкою «взяти дитину у родину» після кожного перегляду фотокарток дітей, які залишилися без батьківського піклування, тому мріяли створити прийомну сім’ю та забрати до себе на виховання та спільне проживання саме цих четверо малюків, чітко усвідомлюючи своє бажання та відповідальність, яка на них чекає.
Завдяки своїм рідним дітям, які стверджували, що ця «четвірка» дуже схожа на них та між собою, і ніхто не зможе дати цим дітям більше любові, ніж їх сім’я. Тож, після таких переконань та дитячих прохань, громадяни без сумніву вирішили взяти участь в долі обездоленої малечі та поєднати їх в одній родині.
Витративши понад два тижні на збір необхідних документів та проходження навчання для прийомних батьків, з натхненням чекали знайомства зі «своїми» дітьми, яких ще до знайомства впустили до свого серця.
У знайомстві зі старшими дітьми -Тетянкою та Сашком відчувались і радість, і тривога одночасно, як у дітей, так і батьків. Дівчинка, як справжня старша сестричка, яка звикла піклуватися та оберігати своїх менших братиків та сестричку, розповідала про себе та братика, давала йому настанови, повчала в усьому та наказувала слухатись батьків. Дівчинці дуже сподобалася громадянка, яку вона назвала «мамою», а хлопчику «тато», після чого дітлахи погодилися проживати в родині з надією на те, що заберуть до сім’ї їх менших братика та сестричку.
Спеціаліст служби у справах дітей, яка була присутня при встановлені контакту, показала їм фотокартки Даніла та Аріши у телефоні, після чого Тетянка, збільшуючи на екрані їх зображення, цілувала фото зі сльозами на оченятах, коментуючи про червоний носик Данілки після хвороби. Обіймала працівника служби та прохала їх також забрати до однієї родини, яка пояснила їй, що по-перше, спочатку необхідно з ними також познайомитися, а по-друге, забрати малюків із закладу, а тоді заїхати за ними і все це відбудеться в один день тільки трішки пізніше. Від таких слів та пояснень діти були «на сьомому небі від щастя» та чекали скорішої зустрічі та вибуття.
Знайомство подружжя з малолітніми Данілом та Арішею було дуже зворушливим, дівчинці сподобався майбутній батько, якого вона називала «мій дядя», а хлопчик не відривав свій погляд від майбутньої мами, яку наче гіпнотизував, намагаючись ним щось повідомити.
Отже, настала довгоочікувана мить, забравши малюків із закладу та тримавши їх на руках, вирушили до нової домівки, з думками про майбутнє та в очікувані на здійснення дитячих мрій.
Прибувши до закладу, де перебували старші діти, у зв’язку оголошенням карантину в Україні та холодною погодою, зустріч дітей відбулася у машині, в яку вони «залетіли» в одну мить зі словами: «моя Аріша», «мій Даня», а у відповідь пролунало: «моя Таня».
В цю хвилюючу мить, що викликає сльозу, діти обіймались та цілувались, не відриваючи погляду один від одного, завдяки зусиллям дорослих відбулося поєднання рідних сердець, здійснилися найважливіші базові потреби дітей.
Прийомні батьки змогли завоювати прив’язаність «чотирьох хвостиків», які бігають за ними всюди, намагаючись отримати всю батьківську увагу до себе, незважаючи на досить маленький термін перебування дітей у новій сім’ї, в якій є тато, мама, любов, турбота та повага.
Тож, щиро вітаємо новостворену прийомну сім’ю «з Днем її народження та народження в ній чотирьох дітей», бажаємо подружжю терпіння, наснаги, міцного здоров’я та витримки у вихованні малечі, які мають змогу відчувати їх батьківську підтримку та любов.
ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ СЛУЖБИ УСПРАВАХ ДІТЕЙ