Прем’єра спектаклю
Як ви вважаєте, чи мають душу неживі предмети? Наприклад, чашка або віник? Саме слово передбачає, що душі в них немає. Але, якщо той чи інший предмет зроблено руками людини, а людина- руками Всевишнього, а Всевишній зробив людину з душею, тому все, що нас оточує, має частину цієї Душі. Треба тільки уважно придивитись, прислухатись, відчути і, обов’язково, зрозуміємо, що за безглуздими або досконалими формами того чи іншого неживого предмету приховане саме Життя…
Ці слова були прологом спектаклю по п’єсі А. Котляр «Душа парцелянової чашки», прем’єра якого відбулась 11березня в розважальному центрі «Юність».
Творчий колектив Пологівського районного будинку культури добре попрацював, щоб спектакль пройшов успішно.
На сцені грали ролі актори зразкового театрального колективу «БравО» (керівник колективу, режисер-постановник спектаклю- Марина Гаспарян).
Події відбуваються в квартирі, де живуть Мама (Марина Гаспарян),її донька, 8-класниця, Олена (Катя Дейдей).
Маму покинув чоловік, батько Олени. Олена сумує за татом. Мамі тяжко виховувати доньку. Олена дружить з дорослим хлопцем Артемом (Андрій Довгий) і мама з цього приводу дуже переживає.
Кожного ранку мама трапезує- бере в руку улюблену парцелянову чашку, єдину, яка залишилась с сімейного італійського сервізу, випиває каву і мріє про щасливе майбутнє своєї доньки.
Свідками життя родини є предмети, які їх оточують –Щітка (Олена Борщева), Віник (Женя Розсохач), Чайник (Катя Мотика), Газова плита (Катя Плющакова), Кастрюля (Люба Чичерова), Квітка в горшику (Оля Крат), Парцелянова чашка (Яна Алієва).
Уночі предмети оживають. У кожного своя історія, усі заздрять витонченій чашці, яку не шкребуть щіткою, якою не миють підлогу, не обливають…, яка є улюбленицею господарки. Вони глузують з чашки, що вона нічого не відчуває, вона ніколи не закохувалась…
В один із днів під час сварки донька розбиває чашку-це є кульмінацією спектаклю.
Предмети сумують, вони ж усе життя жили разом. Для Мами –трагедія. Донька визнає свою провину розуміється з Матусею. Телефонний дзвоник від батька був приємною несподіванкою для домочадців.
В епілозі-промова чашки, яка щаслива, що її не викинули на смітник, яка відчуває кохання і яка допомогла Мамі і Донці знайти спільну мову.
Конфлікт дітей і батьків, почуття дружби, взаємодопомоги, відчуття відповідальності-поняття, які викликають роздумів після перегляду спектаклю.
Під час дійства глядачам було і весело, і сумно до сліз, тому що на сцені відображалась наша дійсність, сцени з Життя. Спектакль мав виховний ефект.
Глядачі аплодували стоячі, вигукували браво, дарували квіти акторам. Батьки артистів були гордими за свої дітей, які по-справжньому грали ролі, передавали характери своїх героїв.
Чим почути відгуки про спектакль, або його переказ, краще один раз побачити. Шанувальники театрального жанру не пожалкували, що цього дня були свідками прем’єри.
Над спектаклем працювали: Ярослав Плетінь (відповідав за світло і звук), Юлія Романенко (оформлювач афіш, реквізиту).
Спектакль відбувся за сприянням керівництва РЦ «Юність», відділу освіти райдержадміністрації.
Спектакль «Душа парцелянової чашки» - вагома подія в культурному житті міста та району.
За інформацією відділу культури і туризму райдержадміністрації