Пологівська

районна державна адміністрація

Запорізької області

     Історія області, як адміністративної одиниці, розпочалася ще у кінці XVIII ст. У 1783 році згідно з Указом Катерини II землі Запорозького Війська козацького ввійшли до складу величезного Катеринославського намісництва, а південь області – до Таврійської області (губернії).

Переможне для більшовиків завершення громадянської війни поставило перед новою владою багато важливих завдань. Одним з них стало формування на території Радянської України нового адміністративно-територіального устрою, який би відповідав вимогам часу. Пошук найбільш ефективно діючої схеми продовжувався протягом 20-40-х років ХХ століття. У результаті це призводило до постійних адміністративно-територіальних змін, у тому числі і на території Запорізького краю.

     До 1920 року північна частина сучасної Запорізької області входила до складу Катеринославської губернії, південна – до Таврійської. Однак вже у 1920 році, відповідно до постанови президії ВУЦВК від 08 липня 1920 року, було утворено Олександрівську губернію. Нова губернія об'єднала Бердянський, Мелітопольський і Олександрівський повіти та Хортицьку і Кічкаську волості Катеринославського повіту.

23 березня 1921 року Олександрівська губернія була перейменована на Запорізьку. Це відбулося згідно з постановою ВУЦВК від 23 березня 1921 року “Про перейменування Олександрівської губернії в Запорізьку, міста Олександрівська в місто Запоріжжя”. Тоді ж, за рахунок розукрупнення повітів, у складі губернії було додатково створено Гуляйпільській та Великотокмацький повіти.

    12 жовтня 1921 року до складу Олександрівського повіту була передана Біленська область Катеринославського повіту, а до складу Бердянського – Захарівська, Стародубська, Новоспаська, Петровська волості із складу Маріупольського повіту Донецької губернії.

26 жовтня у складі Запорізької губернії було утворено Генічеський повіт, до якого увійшла частина волостей Мелітопольського повіту і Дніпровського повіту Миколаївської губернії.

      Наприкінці 1921 року Запорізька губернія складалася з 6 повітів та 127 волостей.

      Однак окрема Запорізька губернія проіснувала недовго. Вже з 1 грудня 1922 року її включили до складу Катеринославської губернії.

     У 1923-1925 роках в Україні було здійснено чергову адміністративно-територіальну реформу. Адміністративний поділ «центр – губернія – повіт – волость» змінили спочатку на «центр – губернія – округ – район», а з 1925 року – на «центр – округ – район».

      З 01 серпня 1925 року в Україні було ліквідовано губернії.

Округів і районів було створено значно менше, аніж існувало повітів і областей. Це не могло не призвести до чергових змін у адміністративно-територіальному устрої Запорізького краю.

   07 березня 1923 року територія теперишньої Запорізької області була розподілена між Бердянським, Запорізьким і Мелітопольським округами Катеринославської губернії та Маріупольським округом Донецької губернії, до складу якого передали частину території Бердянського повіту. 15 липня 1925 року було ліквідовано Бердянський округ. Його райони включили до складу Запорізького, Мелітопольського і Маріупольського округів.

    У складі Запорізького округу існували 13 районів, 151 сільська рада. У Мелітопольському окрузі – 21 район та 232 сільські ради. Територія сучасних Куйбишевського, Розівського, Бердянського районів (тоді там існували Андріївський, Бердянський, Берестівський, Люксембурзький, Царекостянтинівський райони) входила до складу Маріупольського округу.

       Разом з тим, Запоріжжю були підпорядковані Покровський і Томаківський райони, які зараз знаходяться у складі Дніпропетровської області, а Мелітополю – 6 південно-західних районів, які пізніше стали частиною Херсонської області: Великолепетиський, Верхньорогачикський, Генічеський, Іванівський, Нижньо-Сірогозький, Ново-Троїцький.

      Із зміною курсу національної політики та переходом до впровадження на місцях політики «коренізації» у місцях компактного проживання неукраїнського населення почали створюватись національні райони та сільські ради. На території нинішньої Запорізької області протягом 20-х років існували 9 таких районів.

       Така система адміністративно-територіального устрою проіснувала до 02 вересня 1930 року, коли ВУЦВК ліквідував округи.

      З 15 вересня 1930 року місто Запоріжжя було виділене як окрема адміністративно-територіальна одиниця, яка була підпорядкована безпосередньо центру. Були ліквідовані райони: Запорізький і Хортицький (колишнього Запорізького округу), Берестівський і Андріївський (Маріупольського) Верхньорогачикський, Ногайський, Чернігівський, Ботієвський і Вознесенський (Мелітопольського), що призвело до змін кордонів інших районів. Центр Кизиярського району перенесли в Мелітополь, а район перейменували в Мелітопольський. Однак така схема, коли райони підпорядковувались безпосередньо центру проіснувала досить недовго.

       09 лютого 1932 року територія України була поділена на п’ять областей. Всі райони Запорізького краю увійшли до складу Дніпропетровської області і така ситуація залишалася незмінною до 1939 року.

      10 січня 1939 року з’явився Указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення Запорізької області з центром у місті Запоріжжі. До складу Запорізької області було включено 28 районів, які раніше входили до Дніпропетровської області – Андріївський, Якимівський, Бердянський, Велико-Білозерський, Велико-Токмацький, Василівський, Веселівський, Генічеський, Гуляйпільський, Кам'янсько-Дніпровський, Коларовський, Красноармійський, Імені В.В. Куйбишева, Люксембурзький, Мелітопольський, Михайлівський, Молочанський, Нижньо-Сірогозький, Ново-Василівський, Ново-Златопольський, Ново-Миколаївський, Оріхівський, Пологський, Приазовський, Ротфронтівський, Сиваський, Чернігівський; 2 райони тодішньої Миколаївської області – Велико-Лепетиський і Ново-Троїцький.

      Невдовзі почалася перша реорганізація адміністративно-територіального устрою області, яка продовжувалася декілька місяців. 11 лютого 1939 року був утворений Запорізький район. 26 березня на місці ліквідованих Коларівського, Люксембурзького, Молочанського і Ротфронтівського районів був утворений Приморський. Під час цієї реорганізації центральна влада знищувала залишки національно-територіальних утворень болгар, німців-менонітів, які деякий час існували на території Запорізького краю.

      07 червня місто Бердянськ було перейменовене у м. Осипенкове, на честь землячки, знаменитої льотчиці Поліни Осипенко. Бердянський район став Осипенківським.

      У порівнянні з сучасною Запорізькою областю у 1939 році площа Запорізької області біля значно більшою і включала частину сучасних територій Херсонської і Миколаївської областей. Межувала Запорізька область з Дніпропетровською, Сталінською (Сталінська – тепер Донецька область), Миколаївською областями і Кримською Автономною РСР. Взагалі, Запорізька область була однією з найбільших і економічно розвинутіших у складі УРСР, а 300-тисячне Запоріжжя входило в п’ятірку найбільших міст республіки.

       У березні 1944 року була проведена чергова зміна адміністративно-територіального поділу України. Була створена Херсонська область. До її складу були включені Велико-Лепетиський, Генічеський, Іванівський, Нижньо-Сірогозький, Ново-Троїцький і Сиваський райони, які раніше входили до Запорізької області.           Саме тоді Запорізька область отримала межі, близькі до сучасних.

Остаточне оформлення сучасних кордонів області відбулося у 1949 році, коли Указом Президії Верховної Ради УРСР зі складу Запорізької до Сталінської області були передані два населених пункти – Зачатівка і Красновка.