Про зміну істотних умов державної служби (належності посади державної служби до певної категорії посад, зміну основних посадових обов'язків, умов оплати праці або соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, зміни місця розташування державного органу) - державний службовець має бути повідомлений відповідно до статті 43 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон). Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
Про скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію або реорганізацію державного органу при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статті 43 Закону, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до частини першої статті 87 Закону. При цьому такому державному службовцю за наявності вакантних посад у державному органі має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі.
Про зміни в організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів державного органу та/або скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу) при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП. При цьому звільнення державних службовців здійснюється з дотриманням положень статті 49-2 КЗпП, у тому числі передбачених гарантій та обов'язку власника запропонувати іншу роботу (посаду державної служби (за наявності).
У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Необхідно враховувати, що обсяг контрольних повноважень НАДС обмежений контролем за дотриманням державними органами вимог Закону. Контроль за дотриманням положень законодавства про працю під час вивільнення працівників (статті 40, 42, 43, 49-2 тощо) до повноважень НАДС не належить.
Таким чином, при розгляді скарг державних службовців щодо обставин їх вивільненням в порядку статті 87 Закону, предметом дослідження НАДС є дотримання державним органом саме положень цієї статті, зокрема, пункту 1 частини першої даної статті щодо обов’язку суб’єкта призначення вжити заходів щодо працевлаштування державного службовця, що вивільняється, шляхом пропозиції, за можливості, іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Питання щодо дотримання законодавства про працю під час вивільнення працівників, зокрема, переважного права на залишення на роботі, погодження при вивільненні працівників у зв'язку із зміною організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів та/або скорочення посад державної служби) належить до повноважень Державної служби України з питань праці.